Історія створення Малобілозерської сільської ради

До складу Малобілозерської сільської ради входить 2 населених пункти, площа яких – 2619,002 га, а саме: Мала Білозерка, Новобілозерка.

Мала Білозерка

Село, центр сільської ради. Розташована за 50 км від районного центру. Площа населеного пункту складає 2548,102 га.

Населення станом на 01.01.2012 року складає 5 062 чоловік, а кількість дворів – 2173., у тому числі:

дошкільнята - 179
учні школи - 692
молодь 16-28 років - 1262
пенсіонери - 1508

Структура села

На території Малої Білозерки знаходяться чотири поштових відділення, АТС, ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат”, 28 підприємств сільськогосподарського виробництва, 35 підприємств торгівлі, 9 підприємств обслуговування населення, православна церква. Сьогодні в селі Мала Білозерка дві загальноосвітніх І-ІІІ ступенів школи №1 та №2 (вчителів – 43, учнів – 335), гімназія інтернатного типу художньо-гуманітарного профілю «Дивосвіт» (вчителів - 36, учнів - 230), Малобілозерська загальноосвітня І-ІІ ступенів школа (вчителів – 17, дітей – 137), Малобілозерська дитяча музична школа, 3 дитячі садки (вихователів - 45, дітей - 126), Будинок творчості “Родинні джерела”, 4 бібліотеки, дільнична лікарня на 20 ліжкомісць (42 медпрацівники), 3 – фельдшерсько-акушерські пункти (8 працівників), 2 аптеки (4 працівники), 2 сільські будинку культури. На базі будинку культури №1 створено культурно-спортивний комплекс.

Історія становлення

Село Мала Білозерка до 1923 року називалось Верхня Білозерка, бо знаходилось у верхній течії річки Білозерки. Село лежить у степовій балці – колись руслі річки, по якому зараз створені штучні водойми, бо джерела, якими живилась колись річка давно замулені.

Влітку 1783 року річка Білозерка прийняла перших поселенців. В річку, в межах майбутньої слободи, впадала невеличка річка-струмок, яку ногайці називали Кара-Су, а білозерці - Карайкою. Біля витоку Карайки першу хату у 1791 році збудував Гаврило - син гайдамаки-сотника Андрія Рубля.

Остаточно село утворилось в 1812 році.

Про назву Мала (Верхня) Білозерка існує ряд легенд, які записані з вуст старожилів села.

Першопоселенці с. Малої Білозерки добре знали ціну землі і залишались тут назавжди. Збудувавши перші курені, поселяни почали обробляти землю, промишляти рибою, звіриною, чумакуванням. Жителі одержували високі врожаї гречки, проса, вівса, ячменю, пшениці, з городини – кавунів, огірків, часнику, цибулі, буряка, петрушки тощо. Білозерці розводили овець, які паслись на незайманих степових просторах.

Через річку Білозерку проходив славнозвісний Кримський (Чумацький) шлях.
Більшість білозерчан займались, крім землеробства, рибальства та мисливства ще й чумакуванням – возили сіль з Червоного озера на Сиваші.

Часи окупації

Після повалення самодержавства в лютому 1917 року до села почали повертатися фронтовики. В квітні 1918 року село було окуповане австро-німецькими військами, які господарювали майже півроку. Для боротьби з ними у вересні того ж року Будков К. А. та Денисенко А. створили підпільний більшовицький осередок.

В серпні 1920 року село визволили від білих військ червоноармійці 2-ї Кінної Армії. Страшний недорід, посуха 1921 року привела до вимирання людей села. Після війни у селі утворилися сільради замість ревкомів: Пантелеймонівська община – Луначарська сільрада – Дяченко Кость Сергійович, Хрестовоздвиженська община - Каменевська сільрада – Кудлай Левко Лукич, Григорівська община (хутір Білозерський) – Зінов’євська сільрада. Вони проіснували, крім Зінов’євської, аж до 24 серпня 1954 року.

Репресії та голодомор 1932-1933 рр. порушили мирне життя селян до війни. На початку Великої Вітчизняної війни 1590 жителів Малої Білозерки стали до лав захисників.

28 жовтня 1943 року частини 51-ї армії 4-го Українського фронту, зокрема 4-ї Апостолово-Віденської гвардійської стрілецької дивізії визволили Малу Білозерку від німецько-фашистських загарбників. Два наші земляки одержали високу нагороду Героя Радянського Союзу: Харченко Федір Олексійович та Якуба Антон Гурійович.

На честь визволення села від фашистських загарбників було втсановлено памятний монумент воїнам-землякам нашого колгоспу.

Новобілозерка

Село, підпорядковане сільській раді. Розташоване за 50 км від районного центру. Площа населеного пункту складає 70,9 га. Населення станом на 01.01.2012 року складає 123 чоловіки, а кількість дворів – 47. На території с. Новобілозерка знаходиться 3 фермерських сільськогосподарських господарств.

З 2009 року в селі розпочалась газифікація будинків. Станом на 01.01.2012 року природнім газом користуються жителі 706 будинків.

У розпорядженні ради перебувають землі загальною площею (тис. га) 27,2, у тому числі: